Поділ житла після розлучення: як правильно

Після весілля багато сімей вирішують купити власне житло. Але, на жаль, якщо настає розлучення, наявність спільної квартири часто стає причиною конфліктів. Колишнє подружжя може намагатися поділити майно за домовленістю або звернутися за допомогою до фахівців.

Як правильно розділити нерухомість під час розлучення

Найменш болісний спосіб поділити майно – шлюбний контракт, де чітко визначено, кому що належить і в яких умовах після розлучення. Підписувати шлюбний контракт в Україні не є дуже популярним, і багато українців вважають, що шлюбний контракт можна укласти лише до весілля. Насправді його можна підписати у будь-який момент, навіть перед розлученням. Зміни до діючого контракту також допускаються у будь-який час.

Крім того, шлюбні угоди можуть бути різноманітними, і в них можна прописувати різні умови. Підписання шлюбного контракту обов’язково повинно здійснюватися у нотаріуса.

Що можна прописати у шлюбному контракті?

У шлюбному контракті можна передбачити, що будь-яке майно, яке ви або ваш супруг придбаєте під час шлюбу, залишатиметься виключно вашою власністю. Це означає, що для продажу цього майна не знадобиться згода іншого супруга. Проте шлюбний контракт не може поставити одного з супругів у надзвичайно невигідне фінансове положення, тому неможливо перелічити всі майнові цінності лише на одного з супругів.

Квартира, придбана до укладення шлюбу, отримана в подарунок або спадкове майно, не підлягає розподілу при розлученні.

Якщо ви плануєте таємно продати майно або прийняти заходи для зниження його вартості перед розлученням, це може бути розцінено як шахрайство. Суд швидко розпізнає такі цілеспрямовані дії і припиняє їх.

Варто відзначити, що в Україні розподіл майна після розлучення регулюється сімейним законодавством. Процедура розподілу майна включає такі кроки:

• оцінку майна;
• погодження;
• судовий розгляд – якщо супруги не можуть досягти згоди, розподіл майна буде вирішуватися в суді;
• рішення суду: суд приймає рішення про розподіл майна, яке стає обов’язковим для виконання для обох сторін.