Розділ житлової нерухомості при спільній власності подружжя
Згідно Сімейному кодексу України , подружжя має право на володіння у шлюбі спільною та особистою власністю.
Під особистою приватною власністю подружжя законодавці мали на увазі майно, яке було придбано одним із подружжя під час шлюбу за гроші, що належать йому особисто. Під час заміжжя чоловік та дружина можуть володіти житловою нерухомістю, яка вважається їхньою особистою приватною та спільною власністю
Особиста приватна власність подружжя – це житло, яке було придбано під час шлюбу на свої гроші та отримане під час приватизації.
Глава 8 ст. 60 Сімейного кодексу України каже, що спільна власність подружжя, у тому числі житло – це майно, куплене за час шлюбу. Воно належить кожному з подружжя з права спільної власності і залежить від особистого вкладу грошей чи трудових зусиль. Для цієї ситуації законодавством визначено такі поважні причини:
- – навчання;
- – господарювання;
- – догляд за дітьми;
- – хвороба та інше.
Зусилля подружжя під час шлюбу призводять до збільшення їх майнового стану.Результати загальних трудових, грошових витрат або інших аналогічних зусиль одного з подружжя, якщо виникають суперечки, може визнати об’єктом права спільної власності.
Подружжя має право укласти всі договори, які не заборонені щодо їх особистого та спільного майна.
Спільна власність після розірвання шлюбу
Згідно зі ст. 68 гол. 8 Сімейного кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, яке було придбано за час шлюбу. Подружжя може поділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ загальної нерухомості та виділення з неї частки кожному з подружжя потрібно запевнити у нотаріуса.
При поділі спільного майна подружжя, частини повинні бути рівними. У разі, якщо розділ потрібно провести в іншому співвідношенні, його проводять за згодою подружжя або за умовами їхнього шлюбного договору.
Відмова від рівності часток при розподілі майна
Якщо при розподілі спільного майна спори подружжя розглядаються в судовому порядку. У п.2 ст. 70 глави 8 Сімейного кодексу України сказано, що при розгляді такого виду спорів суд має право відступити від принципу рівності частин подружжя.Причиною такого рішення можуть бути обставини, які судом були визнані суттєвими, коли один із подружжя:
- 1) не дбав про матеріальне забезпечення сім’ї;
- 2) ухилявся від участі у утриманні дитини або дітей;
- 3) приховав, знищив або пошкодив спільне майно;
- 4) витрачав спільне майно на шкоду інтересам сім’ї.
Суддя має право збільшити частку одного з подружжя при розподілі спільного майна, якщо чоловік/дружина живуть неповнолітні діти, а призначених аліментів не вистачить на забезпечення їх духовного, фізичного розвитку та лікування.
У процесі розлучення подружжя поділ їхнього спільного майна проводять з виділенням часток у натурі. Неподільне майно присуджують одному з подружжя, якщо інше не визначає домовленість між ними. Також за домовленістю сторін є місце грошової компенсації за виділену в натурі частину спільного майна, яке один із подружжя залишив іншому.
