Відмінність між заповітом та договором дарування: що краще?

Головна відмінність між заповітом та договором дарування полягає у моменті придбання власності. Власники нерухомості, які не можуть визначитися, як краще передати майно своїм дітям – через заповіт чи дарування, мають враховувати декілька ключових відмінностей між цими угодами.

По-перше, терміни оформлення цих договорів різняться. При наслідуванні за заповітом необхідно чекати щонайменше 6 місяців після смерті спадкодавця (в умовах військового стану термін збільшено до 10 місяців згідно з постановою Кабміну №164 «Деякі питання нотаріату в умовах військового стану»). У той час як при даруванні за наявності всіх необхідних документів право власності може бути оформлене протягом одного дня.

По-друге, відрізняється процес виконання юридично значимого впливу. Заповіт складається виключно спадкодавцем, а договір дарування може бути укладений представником за умови належного оформлення документів, що надають право діяти від імені та на користь дарувальника.

Найважливіше – ці договори відрізняються процедурою набуття права власності. При заповіті спадкоємець входить у права лише після смерті спадкодавця та виконання всіх юридичних формальностей. У разі дарування власність переходить одразу після підписання договору та державної реєстрації.

Що краще вибрати?

На практиці траплялися випадки, коли обдарований, почавши проживати у подарованому майні, вимагав від дарувальника виселитися на законних підставах, попри усні домовленості. У таких випадках для передачі майна безпечнішим варіантом є заповіт, оскільки дарувальник має більше ризиків залишитися без житла.

Заповідач зберігає право власності на нерухомість аж до смерті, а спадкоємець може вступити у права спадщини лише після відкриття спадкової справи. Дарувальник не може змінити договір дарування після його підписання, тоді як заповідач може змінювати, скасовувати заповіт чи призначити іншого спадкоємця.

Важливо також пам’ятати про право на обов’язкову частку спадщини, яку мають неповнолітні та інваліди, незалежно від змісту заповіту. Це означає, що якщо на момент смерті заповідача будуть такі спадкоємці, особа, якій заповідач хотів передати все майно, отримає лише його частину. У договорі дарування такої умови немає.