Школа-інтернат № 7 у Миколаєві
Після Великої Вітчизняної війни ситуація в країні була важка: з фронту повернулися понад 18 мільйонів інвалідів, пережиті події вкорочували їм життя, а їхні діти залишалися сиротами. Уряд пише постанову про створення дитячих будинків та шкіл-інтернатів.
Створення школи-інтернату №7
У 1959 році влада Миколаєва відводить ділянку землі площею 3,1 га в Заводському районі, в Лісках для будівництва школи-інтернату №7. На той час цей район був тихим і спокійним, біля лісу та річки Південний Буг. Ділянка прилягала до вулиць вулицями. .
Першим керівником школи став фронтовик Михайло Миколайович Ващенко. Урочисто школа відкрила свої двері у вересні 1961 року і була розрахована на 540 місць. Район біля школи поступово забудовувався, поряд виростали невеликі будиночки, у багатьох із них мешкали учні школи-інтернату №7. Це були діти-сироти, діти з багатодітних сімей, діти одиноких матерів.
Кримінальна ситуація в місті тоді була дуже несприятливою. Директор Михайло Миколайович жив при школі, йому разом із сторожем доводилося обходити всю територію школи та проводжати непроханих гостей.Добиралися діти та вчителі до школи лише пішки, ситуація змінилася лише, коли до мікрорайону Ліски пустили перший тролейбус.
У післявоєнні роки багато дітей погано харчувалися. Щоб покращити ситуацію, було вирішено завести господарство. Виконком виділив під ці потреби майже 40 га землі у радгоспі “Піонер”. Купили трактор, автомашину, різний сільськогосподарський інвентар та багато іншого. Співробітники школи мали можливість купити продукцію за нижчими цінами. На території школа працював свинарник, який приносив пристойний дохід, а також маленьку стайню.
Колективу школи варто віддати належне, директор та вчителі робили все для благоустрою школи-інтернату №7.
У 1969 році інтернат був реорганізований у спеціалізований санаторний навчальний заклад для дітей, які були хворі на ревматизм. Знову директорові школу довелося вирішувати всі питання, пов’язані із благоустроєм. Були облаштовані лікувальні кабінети, збудували лазню, пральню, а навчальний корпус поєднали з гуртожитком та їдальнею.
Михайло Михайлович Ващенко за свою велику працю був нагороджений медаллю Макаренка. Він залишився у серцях багатьох педагогів та випускників. 1987 року у закладі відкрили клас-музей, який називається “Світ і людина”. Зараз у залах музею є унікальні реліквії.
За все, що було зроблено в санаторній школі-інтернаті №7, варто дякувати першому директору школи та вчителям, які завжди брали активну участь у розвитку навчального закладу.
У 1991 році санаторна школа-інтернат була знову реорганізована і стала називатися: Миколаївська обласна санаторна школа-інтернат №7 для дітей із захворюваннями серцево-судинних захворювань. Під час закладу працює медичний пункт, куди звертаються всі хворі.
З 1992 по 2004 рік керує навчально-лікувальним закладомАнатолій Олексійович Корольов , заслужений працівник освіти. З 2011 року педагогічний колектив очолила Макарова Галина Олександрівна.
